Нас міняло, як слайди в калейдоскопі, Під впливом ілюзій та кольору крові. Під плином днів, буденних сірих копій. Спогади – сейф, пари світлих томів! Студентське життя забути не можливо. Витончені страви зі смаком «Мівіни» Безсонні довгі ночі, в день короткі пари.. Хотіли бути всюди, та часу якось мало! Тут перші почуття об кулаки сточені. Розірвані нерви на дрібне клоччя. Далі дим плюс алкоголь – побічні ефекти. Це нова сторінка? Чи може новий сектор? Одні сумні обличчя, мінятися вже пізно, Як показує майбутнє: люди стають різними! В місті знову тісно, останній подих літа, За вікном плюс сорок, сухий помірний вітер!
Приспів) Холодним дощем, в двері стукає осінь. Останній подих літа, серпень на порозі. Робити вибір, тебе ніхто не просить. Всьому свій час, згадаєш ці прогнози!
Який з мене поет? Скоріш за все - синоптик. За оптикою лінз, ховаю власний поклик. Від дотиків дощу я зупиняю подих. Ще одна балада, як біле стало чорним! Доля кидає сильних по різні барикади. Де на кордоні бідності ламаються кайдани. Різка зміна полярності, тонка межа до зради. Тих, що досі поруч, я називаю братом! Не бачу більше суті, ховати зміст за фразами. Скажу в очі кожному: «Сприймайте це образою!» Мій образ скине маску, епілог вже близько. За низкою подій я роблю перший вистріл! Судіть мене за правду, бо не шукаю вигоду. Ціную тільки справжніх, досі вірю в істину: «Життя дано одне, твори наче останній раз!» Теплий подих літа, в тишині погас!
Приспів) Холодним дощем, в двері стукає осінь. Останній подих літа, серпень на порозі. Робити вибір, тебе ніхто не просить. Всьому свій час, згадаєш ці прогнози!