Інколи здається що не пересилю серце, Інколи навпаки паніка, агресія Це неначе ріжуть лезом по всьому живому І скажіть як можна вийти з любові героєм?
Здавалось все чудово сміх і сльози з горем Ледве стримував себе хотів бути з тобою. Заспокоювала радість теплий чай і вірші Здавалось бачити її це диво наймиліше!
Хвилі падали і почуття стали згасати Кожен день не той час уже не подолати Тоді для чого кохати? Щоб потім серце рвалось? Мені достатньо це минуле, позаду зосталось
Став розумніший… чи життя стало іншим Дивлюся на інших, але від цього все гірше І тільки вірші не зрадять, на них одна надія. Згорну свою душу і відправлюся по мріях.
І якщо завтра дощ, сьогодні буде сонце В твоїх безмежних очах я відчуваю простір Ця непокірна сила змушує крутить планету Один на один в пошуках духовних злетів...