В армію не піду, я – не піду А якщо не піду, воювати не буду!
Був я слюсар заводу \"Червоний Прогрес\" Саме тоді я косив на енурез Соромно, скажете? Може, й так Але кожен хлопак жив тоді тіки так Не ликом шитий був я індивід Вигляд робив, ніби повний інвалід У сімнадцять років всі були хворі Бо кожна хвороба – твій крок до волі Бай, бай, армія, баю-бай Бай, бай, армія, гуд бай! Бай, бай, армія, баю-бай Під пацифіста без мене засинай
Я, ти, він, вона – всім хана А якщо війна, я – у шафі, мене нема Хочу захищати я тільки свою мати Планую я і далі так тримати Лежав у лікарні, косив я на серце Став я там чемпіоном по деберцу Білий квиток мій – гарна ксива. А ви кажете – альтернатива... Око за око! Зуб за зуб! Кров за кров! Верба за дуб!
Смішно про це розповідати вам Для більшості громадян я – лише хам До храму не ходжу, БАМ не будував За чужі гроші я в людей ніколи не стріляв Є така такса – битися за бакси Але я не тої касти, я не тої раси Все! Що кольору хакі Звик я одягати нижче сракі.