Ти досконала, наче Венера з картин Ботічеллі, Врода твоя – то немов би пелюстка троянди. Як одержимий повторюю ім’я твоє, наче мантри. Тебе безустанно малюю на полотні аквареллю. Я потребую тебе, як оазис в пустелі. До болю закоханий в тебе, як хвилі у скелі.
Ти таємнича, наче Джоконда да Вінчі. Ти недосяжна, непізнана та незбагнена, Ти осліпляюча зірка на небі, що сяє натхненно – Божественність ця тобі дуже личить. Безтями від тебе, як Данте від Беатріче.
Ти неземна, мов «Небесна Любов» Тиціана, Наче Диявол – осяйна, прекрасна, фатальна. Ангел із пекла. Демон із раю. Невже нереальна? Вільна, як вітер. Примарна, як фата-моргана. З очима кольору неба у дощ. Незрівнянна. Подарунок богів – небесна божественна манна. Тебе, як Орфей Еврідіку, кохаю глибинно, печально.
Ти надзвичайна – Мадонна з картин Рафаеля – Майже свята та майже безгрішна. Коханням займатися пристрасно з ангелом ніжним. Ти в моє серце поцілила влучно. Невтішно Кохаю тебе, бо кохання – то келія, Але світ без тебе – то дика пустеля. Безтямно закоханий в тебе, як хвилі у скелі. 08.03.2013
Аудиофайл: Luigi Rubino - Nostalgie Веб-страница: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6204