Я кохаю його безмежно За дитячість Пітера Пена. Ця гарячість його південна Зводить з розуму. Наче залежна
Як від коксу – від нього. Так ніжно Оболонку з Душі я зриваю, Бо Душа його – то стежка до Раю – Відкривається світ дивовижний.
Я кохаю його божевільно, Глузд здоровий тотально втрачаю, Я його підсердечно вивчаю, Препарую його Душу вільну.
Я кохаю його натхненно. Його пристрасть, мов річка неспинна, Бо течуть італійські вина В його крові гарячій по венам.
Я кохаю його безмежно За цю сонячність чистого світла. Він – моя кольорова палітра. Я від нього нестерпно залежна. Він як райдуга змішана з вітром. 30.03.2013