Живеш соб,і живеш, як усі люди І диву дивуєшся, як таке може бути? Хтось приходить з над двору до тебе додому, Закриває штори, відключає воду.
Постанова суду, на руках закони, Поруч поліцаї тичуть дуло в скроню, Іще ніби вчора був громадянином, Та на тебе клала твоя Батьківщина.
Пр. Душевний стан - я наркоман! Удар по струнах - єдина відрада, Давай пацан, налий стакан - Ось тобі єдина порада. Чудовий план - йду на таран, Тут неабияка треба відвага, Відкручуй кран, я растаман Я їх закони мені по цимбалах!
Живеш собі, живеш, як усі люди І так, як усі, теж не впевнено бачиш амайбутнє, Закололо в боку? В медицині прогрес - Давай сто тисяч і ще поживеш.
Дотягнеш? Так чи ні, кому ти треба? Бо там на висоті їм не до тебе, Намастиш зеленкою, швидше помреш, Зате в міністра новий Мерседес.
Я розлюбив свою Батьківщину, Як падшу матір, що кидає дитину, За ту квітучу червону калину І за вітри, що в лице, а не в спину. Я перестав бути вірним народу, Який не б"ється за власну свободу, Де сраколизство - засіб спілкування, Плювоку спину, як засіб прощання...
А найстрашніше - сказати диині: "Вибач сину, що живеш в Україні".