Так буває лиш вночі, Я сиджу у тишині Вона незвідки загляне у серце що вже не моє
Навіє спогади сумні Розтопить той душевний лід Вона одна така Вона Звела із розуму а я
я буду я буду відвертим і чуйним як хочеш то зникну я Як хочеш згорю до тла
Я буду Я буду благати притулку Як хочеш перепливу моря Як хочеш...
я буду я буду відвертим і чуйним як хочеш то зникну я Як хочеш згорю до тла
Я буду Я буду благати притулку Як хочеш перепливу моря Як хочеш Впаду до дна
А завтра скажеш Прощавай! Не питай і не питай Пожовке листя обпаде Забудь про мене, все пройде І серед ночі в темноті Відчую знову гострий біль, На серці мов колючий дріт І тіло в крик холодний піт, В таке не вірив навіть в снах, Хоч відчував, що їде дах, Тепер один на самоті, І кілька слів лиш в голові...я буду...
О боже ну дай мені сили здолати, цей біль , що не можу у собі тримати, не взмозі терпіти, я хочу кричати, тому що, без неї неї не можу літати, я з розуму сходжу, я вию від болю, це звуть божевіллям, а може любов"ю, чому ж так далеко твої рідні очі, чому моє серце до тебе так хоче, чому без надії дивлюся до неба, я знаю я винен, і більше не треба, змивають дощі твої ласки останні, я знав, що так буде та тільки не з нами, ти не повернешся, а я не забуду та заради тебе ким хочеш я буду