Вступ: Тоді в жнива палало запахами поле І втрапивши під серп його Твоя заквітчана душа пропала Бо заборона на кохання в царстві поляниць Тепер померти маєш Просто поряд з тим байдужим серцем Або ж убий його звільнись І навесні відродишся новою Куплет: Зорі горе сплутане волосся Із колоссям вітром осінь Знову голий місяць над покосом Тугу й відчай полем носить Оленячим оком виглядає Сум без межі і без краю Поле наче вовком завиває Я збентежена кохаю Не дозволено тобі кохати Не підходь під його хату Небо з болем буде посміхатись Мрію твою колихати Повня знов і ти туди наосліп Досить з нього вже не просить Повне жалем серце й правда гостра Змучена душа і боса ПРИСПІВ: Стій русалонько загинуть мусиш Він русалонько загубить душу З ним русалонько його байдужість Втім русалонько вже пізно дуже Стій русалонько загинуть мусиш Він русалонько загубить душу З ним русалонько його байдужість В тім русалонько вже пізно дуже Вже пізно дуже Забудь його Отямся людина він А тебе чекає покарання Убий його Це єдиний вихід твій Бо з тобою небо це востаннє ПРИСПІВ: Стій русалонько загинуть мусиш Він русалонько загубить душу З ним русалонько його байдужість Втім русалонько вже пізно дуже Стій русалонько загинуть мусиш Він русалонько загубить душу З ним русалонько його байдужість В тім русалонько вже пізно дуже