гострі проміння сонця на щоки
обпікають душу порочі думки
закрий долонями голодні очі
щоб не спокусила бездонність краси
надії на відстані мрії
безкінечність горизонтів ліній
сліпучий блиск кришталю в її очах
і вигини шиї як шовковий птах
за красою яку творила природа
холодна душа як Антарктиди вода
і сердце її гранітна порода
натура вередлива як рання весна
скільки відчувала палаючих сердець
руки її все одно залишались холодні
moa! еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1