В тернових сутінках згасло життя, в той час як місяць проливав сльози, лишень побачивши бліде лице своє у відображенні зірок. Залиш мене за гратами поранених надій. Адже ти не можеш дати мені сил піти... Мій розум бачить ці пориви болю. Він самотній, серед цих блідих зірок. Сліпа нитка зв'язала полотно долі, тепер вже час не залишить нас навіки. Згасла сутність... Минуле забуте... Ні, ще не народжене... Воно є тут... Твориться нині... Сьогодення - лише відлуння скованого минулого... Скованого мертвим всесвітом... Мертвим сьогоденням... Мертвим майбутнім... Неіснуюче майбутнє... Міріади людино-хробаків з простертими руками... З вірою у мертве... З вірою у ніщо... Мій шлях осторонь...