Може, вже досить...(Україна не впаде на коліна, доки ми єдині є)
Може, вже досить... Я ж знаю, все навпаки. Я вірю любов, коли Ти чіпаєш мої думки Нам важко прийшлося Скуштували той дим сповна. Ним дихаєм досі. Була надто люта зима Відкрий своє серце, Там чекають когось, стривай, Я знаю, хто це. Дай-но вгадаю Це як Краплі швидко до землі, Як промінь сонця з неба, Як вітер швидше всіх Я за тебе Щоб постріл не лунав, Нам мир усім так треба. Як час іде, так я Піду за тебе, Повір мені, Я у тебе є. Повір мені, Ти і я єдині.
Може, вже досить Я ж знаю, все не так. Ми живемо в один такт, Інакше не можем. Ти склади свою зброю, Я знаю, ти відчуваеш мене. Ми ж одне і те саме, Ми одне і те саме. Щоб постріл не лунав, Нам мир усім так треба. Як час іде, я Іду за тебе.
Може, вже досить... Я маю мрію жити в країні В якій ми єдині, В якій щаслива кожна родина, Кожна дитина, В якій я можу бути людиною, В якій немає війни і ненависті, І Ми можем сміливо вперед іти, В якій я бачу світло, не бачу зброю, В якій пишаюсь тобою і собою.
А, може, вже досить, все не так, я знаю, Ми живемо в один такт, Я знаю, Країна не впаде на коліна, доки ми єдині є. Україна не впаде на коліна, доки ми єдині є. Повір мені, я у тебе є, Ти і я єдині.