Я будував життя своєї мрії Я будував будинок - вийшла домовина В одній кімнаті спочила надія Любов у іншій. Хто у цьому винний? Хто винен, що побачив зайве Хто знав, що навкруги тюрма І вже давно не бачив сяйво Бо світ загинув. З ним помер і я. Я мертвий вже багато років Я бачу чорне сонце, я - пітьма А хтось стоїть і дивиться навпроти Чекає, що впаде зоря Ті зорі мовчазні й холодні Вся суть у тому, що цей хтось - не я Темні думки завжди голодні Приємно знати, що попереду труна.