MoS - Атлант | Текст песни

• Тексты песен
• MoS
• Атлант

Мене трясе від не щирої щирості,
Просто ломить від награної милості,
Ви пусті ,як картон змочений водою,
В вас щось є ,але це щось заросло корою,
Я прикрию рукою шрами залишені на тілі,
Вони заростуть ,а біль зтліє,
Хворіє мій внутрішній світ,
Я сторив собі бога і для себе ж лишив заповіт,
Всесвіт лякає своєю глибиною,
А ще лякають квіти від яких несе гноєм,
Відчуваю себе Ноєм ,бо хочу забити хуй на людей,
В голові на будь який смак маю по сто ідей,
Але шкіряний колізей не випустить їх на волю,
Все що відчуваю це холод,страх та залишки болю,
Маю волю і винищу всіх хто проти,
Мене не лякають цих самооцінок висоти,
Я вистою доти ,доки потрібно мені буде,
Я помру,ми помрем та щось з нами і прибуде,
Не втечу нікуди поки потрібен тут,
Я тримаю Землю, я і є той самий третій кут,
Затягуємо дружньо жмут на вологій шиї,
Ваші мрії в нашому світі не більше ніж помиї,
Плачуть водолії і розливають святу рідину,
Під різними кутами по різному бачиш глибину,
Єдину душу можна врятувати,
Душу того,кого зло не встигло скуштувати,
Не престають деградувати прошарки соціуму ,
Ми всі тут скляні риби,цього м*ясного акваріуму,
Без відчуття ритму,можна дійти до кінця,
Міняєш фігури і залишаєш порожні місця,
Кожен боїться митця,бо він бачить все по живому,
Він готовий віддати старе,щоб самому віддатися новому.