уста говорять:«він навіки згинув!» а серце каже:«ні,він не покинув!» ти чуєш,як бринить струна якась тремтяча? тремтить-бринить,немов сльоза гаряча, тут в глибині і б’ється враз зі мною: «я тут,я завжди тут,я все з тобою!» так завжди,чи в піснях забути хочу муку, чи хто мені стискає дружньо руку, чи любая розмова з ким ведеться, чи поцілунок на устах озветься, струна бринить лагідною луною: «я тут,я завжди тут,я все з тобою!» чи я спущусь в безодні мрій таємні, де постаті леліють ясні й темні, незнані й знані,і наводять чари, і душу опановують примари, а голос твій бринить,співа з журбою: «я тут,я завжди тут,я все з тобою!» чи сон мені склепить помалу вії, покриє очі втомлені від мрії, та крізь важкі,ворожії сновиддя я чую голос любого привиддя, бринить тужливо з дивною журбою: «я тут,я завжди тут,я все з тобою!» і кожний раз,як стане він бриніти, тремтять в моєму серці тії квіти, що ти не міг їх за життя зірвати, що ти не хтів їх у труну сховати, тремтять і промовляють враз зо мною: «тебе нема,але я все з тобою!» _