Колись ще лірика в моїй душі булла. Тепер ця лірика горить в вогні до тла. і не торкнутися устами більше твого ніжного тіла і його тепла. Як жеш це набридло Де ж ти моя половинка. Така думка налетіла. І вона з*їдає з середини моє тіло А при зустрічі я як завжди Зроблю вигляд, що мені вже набридло. Мої до тебе почуття залишили трухлявий слід На дні в моєму серці. Та воно вже давно зачинене на дверці. І не дістатись тобі туди. А я і далі при зустрічі відвожу свої очі. І цей спогад осіннього дощу, Назавжди встряг в пам*ять мою. А я і далі пишу в чорновику цю пісню Почуття до тебе вже погасли. Тепер читаючи вірші вночі, Буду думати вже не про тебе.
тепер залишився я у кімнатці З репом на одинці. Я часто помиляюсь, спотикаюсь. Та навіть падаючи, підвожу очі я до неба Говорю спасибі Господи, що ти є в мене. піднімаюся і йду далі. Не помічаючи деталі. Крику всіх тих ворогів Які прагнуть мені зла, Просто так, від заздрощів. Та не звертаю я увагу на ці крики. Я бачу свою ціль, А далі двері всі відкриті. Двері в майбутнє. В якому я щасливий, Та вже без тебе я від нині. І мої вірші читає тепер інша. І я її кохаю, так само як тебе раніше. Так само як тебе раніше, Навіть трішки більше.