В голові буває що подовгу щось тримає і не відпускає, коли написати хочу, то думок немає. Спогади лиш про дитинство, з чого все я починав, і якщо закінчиться, то точно не навмисно. З кожним треком, як я вже казав, розкриваю далі всі деталі, які заставляють мене писати і надалі. І я буду радий, якщо навіть хоч один скачає з інтернету. Значіть не навмисно все, значіть не даремно. Мені всього сімнадцять, а час пройде так швидко, і десь приблизно через років двадцять, це все ти згадаєш, та вже буде пізно, тому, що час не відмотати, сам знаєш. А ви дивитеся в телевізор з надією, що вам щось нове скажуть, там знову хтось прийшов до влади, знову заварили кашу. Замість того, щоб спасти малесеньку дитину, якій з народження не вистачає інсуліну.
Бачимо ми нову владу, бачимо ми президента, та не бачимо прогресу. І не бачимо достатку. Там де починаєш з кожним роком ти спочатку. Я продовжую читати далі. Хоч немає ще віддачі, Та я не здаюсь. Я надіюсь через паро років я свого доб*юсь. І зовсім не важливо, скільки мені на це піде грошей, Головне зостатися людиною серед крис та мишей. Вони готові глотку перегризти, щоб позбутись конкуренції. Вони готові в чай тобі підсипати замість цукру спеції. А я стараюся триматися на відстані, Стараюся не попасти в їхні сіті, Просто я не хочу трогати гавно щоб не ваняло. Такій от в мене принцип, не тримай з ними конфлікт і буде все нормально.