Зупинись, потяг, доїдемо потім. Бачиш: коридор, тато, речей небагато. Знаєш, а то ж я намалював собі братика на столі І, мабуть, тепер він дізнався, і на мене заображався.
Па, чесно, більше не зроблю так. Швидше знімай рюкзак і давай гратись Я ж іще не вмію прощатись.
Приспiв: І в книжках, колись в книжках Розцілує посмішку знайому. Вже сам до підвіконня дотягнувся І нарешті тато повернувся У назвах вулиць, а він - чекав удома. www.GL5.RU Віршик вивчу i на стілець вище. Буду для тебе старатись i слова не забувати. Тату, а чому твої стали очі червоні? Справді, треба - і ніхто інший за тебе.
Приспiв: І в книжках, колись в книжках Розцілує посмішку знайому. Вже сам до підвіконня дотягнувся І нарешті тато повернувся У назвах вулиць, а він - чекав удома.