втопають твої п’ятки У ворсі килимка у ванній Без жодної загадки Нотки радості у твому зітханні, А погляд вдає провину – Невміло, як на дитячій виставі А тому, ще зо дві години ми просто сьорбали каву
вдавав ти загадковість, Світив час від часу сумом очей. І дотики випадкові І розповідь про самотність ночей, Ох, як же ти старався Кому б не стало цікаво Як все більше і більше ти наближався, Відколи ми просто сьорбали каву
ПР –я так і знав -я так і знала -це все просто успішна афера сердець -це все з самого початку мало Передбачуваний кінець
Ще жар не спав із тіла Не вирівняв ритму досі мій подих До ніг не вертається сила Голова не вигадує дотепів жодних А пальці ніби з вати Аморфні і такі незграбні А погляд не можу я скерувати Від ворсу килимка у ванній