Несвідомим осяянням власної підсвідомости Античними нотами скрипами скрипками Це як скрипічний ключ тільки наприкінці твору Це коли не знаєш нотної грамоти Але віриш Богові й від того всім легшає Навіть нетверезому божищу що сидить І тільки Тойщознаєякпахнутьправдиноги Лише його незворушність мовчатиме Бо розуміє що часи не співвідносні між собою І це майже як сіль води що не дає потонути Та роз’їдає старі рани й залишає вже не потрібне Таке огидне у той момент життя Саме такою какофонією слів фраз речень Можна виправдати шизопаранїдоз Або будь-який щойно вигаданий діагноз Та це не виправдовує себе перед особовістю Власного займенника