Слова із душі для забутих героїв, за те що вони відкрили шлях нам кров’ю, поклали свою душу, віддали своє життя, за це віддаєм поклін і свої серця!
Ти забутий герой ти не маєш нічого, лише покриті вуаллю твої спогади, які лишились лише в твоїй пам’яті, нікому не потрібні твої колишні подвиги, всі чорно-білі фотографії давно вже спалені, навіки в душі, на тілі залишились рани, вони будуть до кінця твого життя, ти забутий герой тобі немає вороття.
Не знаєш куди іти по цій темній дорозі Навкруги тільки дощ і скрик і сльози, Часто з квітами стоїш біля могили І роки пройшли неначе години, Та помилуй Боже, скільки можна страждати? Героям Слава – тільки в пам’ятну дату, А доля життя – це сила страшна, і з часом лишилась тільки порожнеча.
Слова із душі для забутих героїв, за те що вони відкрили шлях нам кров’ю, поклали свою душу, віддали своє життя, за це віддаєм поклін і свої серця!
Герої які були прикладом для наслідування, Де вони? Куди зникли ці душі? Розтанули сферами, манерами показували, що індивідуальності бувають лише такі як люди: відстоюють погляди усюди, боряться до кінця, злітають на вершину, і слова пошани звучать у їхні спини, а потім вони уже забуті герої, які ж причини в тому, що їхні могили не доглянули сини, ставлять пам’ятники ставлять свіжі квіти, аж потім через пару років може ще прийдуть провідати, а зараз вони просто спочивають, кров на землі, а з небес ллється дощик, сльози на душі.
Хто був з них героєм питаєш? Де кожен з них, брачо, не своєю смертю віддали життя за найдороще, я буду пам’ятати, я буду шанувати, лише таким людям я буду в пам’ять пісні писати.
Ти забутий герой, ти лишився один, серед голих стін навкруги тільки пил і дим, пил і дим, Ти забутий герой, ти лишився один, серед голих стін навкруги тільки пил і дим, ти забутий герой…
Слова із душі для забутих героїв, за те що вони відкрили шлях нам кров’ю, поклали свою душу, віддали своє життя, за це віддаєм поклін і свої серця!