Я не вийшов з ігри,непоміняв правила, Життя заставило битися за свою правду, Від сірих кварталів до чорних тратуарів, Забутих бульварів до сцени цього залу.
Невже банальна моя сутність,наше завтра пахне мраком ,ви хотіли цього -пекло стало на землі,як в дамках,кожен осміє твій біль,моє щастя-лиш тепло твоїх долонь,без надій погасне мрій вогонь,вся робота-плід безсоннь моїх -Звів на піску свій дім Я згадую життя моменти,які б памятати не хотів, Сльози матері,коли тато пив...і жили на одну зарплату ми.Боляче до сих пір.
Мої крики...коли почнем ми жити -скажи нам Вітя, Молю Бога на колінах кожен день ,і за здоровя матері Я зроблю все для того ,щоб ти гордилась сином , просто вір мені ...я буду сильним.