NaUM:
Я нещодавно зустрів старого свого друга.
З його уст прозвучало строго, як висновок хірурга.
Та якось дивно - ні разу він не розмовляв,
А тут заговорив. Такі слова мені мовляв:
Привіт. Я та друга твоя сторона,
Що на вулиці являється у зовнішності ворона.
Ми поділені з тобою частинами інь-янь.
Чому стривожений? Всередину у себе заглянь.
Хоча чекай, тебе потрібно багато чому навчити.
Ти незграбний, не можеш у майбутнє шлях пробити.
Ну що зробити, даю час на роздуми тобі,
Щоб зрозуміти, як важливий я у твоєму житті.
Ці слова були останні. Їх сприйняв близько до фортеці серця.
Від усіх закрився і зачинились дверці.
Надалі не шукайте в епілозі ви моралі днів
Так, як розмовляв з відображенням у дзеркалі своїм.
Айлес:
Мій найлютіший ворог - мозок, повний пересторог.
З кожним заходом сонця він все більше видає тривог
Їх розкладаю по поличках, як книги педагог.
Я не Ван Гог, та по ночах в думках малюю епілог.
І свідок тільки Бог куди веде моя дорога.
Дорога вона мені, хоч до кінця дійду убогим.
Ноги оббиваючи об камені й чужі пороги,
Йду по курсу строго. Надіюсь, не зіб'юся з нього.
Не заради користі. Так просто, по совісті
Біжу, не оглядаючись, напористо, як Форест.
І я гори, стіни подолаю на шляху до свого Раю.
Залишаю за собою мости, що догорають.
З кожним днем все більше світу і менше світла бачу
Це значить - ні одного шансу даром не потрачу.
Знаєш, невдахам теж посміхається удача.
Там, де накосячив - розплачусь, а не розплачусь.
Студія 69, 2015
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1