Біжу я від тебе й до тебе – щоб доторкнутися неба, Щоб відчути неосяжність твоїх думок – залишився крок. Чи є хоч краплина у тебе, краплина до мене потреби, Серед моря заснути я хочу, тонути у снах твоїх білих квіток.
Я не пам ятаю коли – справжніми ми були, Чи пам ятаєш ти коли востаннє. Я не пам ятаю коли – де зараз я, а де ти. На вустах моїх лиш одне питання – коли востаннє.
Коли востаннє, рідна, прокидалася в моїх обіймах, За тебе кров на руках. Свічки та кава, ці стіни пам ятають твою зраду, Зранку знову кава, та по справах, живу як в рекламах, посмішки на ліво і на право зелених заради Нову пасію я одягаю у Прада та все одно по сей день на мені твоя влада. When last time..