Дим тютюновий замість повітря. Кіманата - Лімб у самотньому пеклі. Згадай - за цим вікном вперше руки твої, несамовито, стискаю. Сьогодні зайшла ось серце в залізі. Ще день - проженеш, можливо, лайкою картаючи. В смутному коридорі довго не залізе зламана тремтінням рука до рукава. Вибіжу, тіло у вулицю відкину я. Навіжений, знетямлюсь, відчаєм посічений. Не треба цього, дорога, хороша, дай попрощаємося зараз. Все одно любов моя - важкістю гирі - висить на тобі, куди не тікала би. Дай в останньому крикові ВИПЛАКАТИ гіркоту ображених скарг. Якщо бика працею заморять - він піде, розпластається у прохолодних водах. Крім любові твоєї, в мене немає моря, а у любові твоєї і ПЛАЧЕМ не вимолити перепочинок. Схоче спокою змучений слон - царственно ляже в просмажений пісок. Крім любові твоєї, в мене немає сонця, а я і не знаю, де ти і з ким. Якби ж так поета вимучила, він кохану на гроші би та славу виміняв, а мені ні один не в радість дзвін, крім дзвону твого любимого імені. І зі сходів не кинусь, і не вип"ю отрути, і гашетку не зможу над скронею тиснути. Наді мною, крім ПОГЛЯДУ твого, не має влади лезо ножа жодного. Завтра ЗАБУДЕШ, що тебе коронував що душу квітнучу любов"ю ВИПАЛИВ, і марудних днів завіяний карнавал розтріпає сторінки моїх книжок... Слів моїх сухе листя чи заставить ЗУПИНИТИСЬ, ЖАДІБНО ДИХАЮЧИ? Дай ХОЧ ОСТАННЬОЮ НІЖНІСТЮ ПРОСТЕЛЮ твій затихаючий крок.