Знайдеш мене, чи ні, Коли ти вже на дні, Чи не знайдеш мене у цій темряві? Розум заповняє думками. І я вже зовсім, зовсім не з вами. Я всього лиш дзеркало світу Розбите..
Я вдихаю! Я живу! Очі бачать війну! Земля! Кров! Бачу лиш попіл! Що з тобою трапилось, що ти все прокляв?
Ця війна і ці розрухи для душі моєї муки Припиніть заради світла, тварюки! Я вважав - ви розумні істоти Але ж ви лише люди.. Тварини! Через вас я загину!
Вимий руки, змий цю кров. Ти брудний аж до кісток! Кричи на мене, кричи у хмари. Життя так замало! Життя Замало!
Задля чого все це, люди? Вам набридло жити мирно? І як ляльки в руках інших Ви готуєтесь вбивать
Я вдихаю! Я живу! Очі бачать війну! Земля! Кров! Бачу лиш попіл! Що з тобою трапилось, що ти все прокляв?
Ти запам’ятай, тварюко, Зрозумієш, як загинеш Що життя буде замало, Бо воно в тебе єдине
Вимий руки, змий цю кров. Ти брудний аж до кісток! Кричи на мене, кричи у хмари. Життя так замало! Життя Замало!
Вимий руки, змий цю кров. Ти брудний аж до кісток! Кричи на мене, кричи у хмари. Життя так замало! Життя Замало!