не страшно тонути коли знаєш що більше не випливеш а страшно тоді коли бачиш що то не твоя глибина і дивлячись в вічі ти жодного слова не видавиш безмовний мов камінь який скоро добереться дна
всю абсурдність слів і дій міриш літрами інколи личить дивитись на світ з бакалом сухого вина не шукаючи складності рим писати верлібрами тоді коли новим плацдармом стає чужа мілина
там де колись ми літали тепер стоять стіни високі і всіх тих кого пам'ятали вже завтра згадати не зможем стало так душно і людно в місцях де знаходили спокій і те що здавалось бездонним тепер є до краю порожнім
не варто триматись за те що твоїм вже ніколи не буде залиш для чужих пересуди з пересохшою тишею в горлі і сантиметри щастя не міряй ніколи прилюдно бо ніхто не відпустить тебе разом з ними за обрій
там де колись ми літали тепер стоять стіни високі і всіх тих кого пам'ятали вже завтра згадати не зможем стало так душно і людно в місцях де знаходили спокій і те що здавалось бездонним тепер є до краю порожнім