Спостерігати за твоїми думками в десь, Не відпускати твою руку коли ти йдеш, Холодну каву виливати без причин… Покинь… Коли сльоза тече гаряча, а ти мовчиш: Як час втікає невблаганно в нікуди - Чекати те, що вже ніяк не наздоженеш. Пече…
Крила, мені б твої крила - я б в світ полетіла, в твій світ полетіла! Очі, мені б твої очі - я б сльози розлила! Я так хочу…
Коли ховаєш очі в тузі від питань, Коли самотній вітер відбирає жаль, Дощу обійми не зігріють – то вже не ти… Іди! Мовчання золото, але душа моя кричить! Я божеволію: уста шепочуть, розум спить. Залиш свій подих - я відчую хоч на мить… Мені болить!
Крила, мені б твої крила - я б в світ полетіла, в твій світ полетіла! Очі, мені б твої очі - я б сльози розлила! Я так хочу…
Приходиш радість - та викликаєш біль. Неначе півсвітанку, частина моїх слів Недоговорених, покручених, пустих. Не тих…
Я хочу так літати, як літаєш ти: Боятись, падати, сміятись і могти Летіти далі-далі від зими… Якби!
Крила, мені б твої крила - я б в світ полетіла, в твій світ полетіла! Очі, мені б твої очі - я б сльози розлила! Я так хочу…