Солоні озера очей твоїх Наче кригою смутком затягнуті Знаєм обоє – Я не гортатиму Твоїх сторінок – Листів ненаписаних, Незаколисаних Наших безсонь, Старанно затиснених У відстань між нами Не більше, ніж крок.
Приспів: Так хочеться після останнього бою Лишитись живим І дихати тільки твоїм ім’ям. А вранці прокинутись поруч з тобою І знати напевно – нарешті ми разом Ти там де я.
Пальці сплітати, врозрив доживати Короткі секунди удвох не встигати Лічити пошепки та промовляти Коротке «не йди». Судилося нам боятись світанків, Спалити навічно усі обіцянки Й надіятись тільки на те, Що завтра залиже сліди.