Брате молодший, ти пробач, Через мене стільки бід-невдач. Не можна вернути до життя Того, кого взяла земля.
Той, хто заакон Буття пізнав, Поміг би мені збагнути суть. Як же наївно я гадав, Що смерть можна відвернуть.
Матінко мила, ніжна, Ми так любили тебе. Та всі зусИлля марні, В нікуди цей шлях веде. Тебе спокусив я Чудовою мрією Вернути наш рідний дім... Мій брате, я винен в усім.
Старший брате , ти не плач, Винен не один лиш ти. Побач: Дорога у нас одна - Провину спокУтать до дна.
Тебе не коритиму, залиш, І я не ображений тим більш. Маємо на двох тяжкий ми гріх - Хочем бути сильніше за всіх.
Матінко мила, ніжна, Ми так любили тебе. Та всі зусилля марні, В нікуди цей шлях веде. Я сам спокусився Чудовою мрією Вернути наш рідний дім... Я сам винуватий в усім.
Та як усе виправити, Забути і далі йти? Не можна вернуть до життя Того, кого взяла земля.