Небо солоне, таке спонтанне, Дивиться в когось і в когось тане. Дихає громом, знаходить цілі Напитись моря і стати сіллю. Небо міліє, останнє губить. Шукає вічність знаходить... губи. Впивається знову і знову кресне Її земним в своє небесне.
Та я не піду, трохи постою, Поки гроза не мине, буду з тобою. Небо так і не прийняло теорій буття, як і я, Бо ціль життя, бо ціль життя – віднайти життя.