Гуру ПесенNoizy Minor - Епілог? | Текст песни
Я прокидаюся останнім і знову в повітрі дим,
І впевнено пропускаю чорнилами власний біль,
На ці вистави приходять мільйони стертих глядачів
Я так хотів переконати себе, так щиро хотів,
Створити єдиний світ, без чисел та номерів,
Та все ж таки серед слів втрачаю себе потік,
І рештки моїх ілюзій ховаються десь на дні.
Кольорові ілюстрації мертвих крапель дощу,
Реставрація себе, збіднілий повільний рух,
Заповнюю навмання порожні клітини знов,
Це тоніка сподівань, основа моїх основ.
Для чого ці всі рядки? Для кого сплетіння нот?
Для чого я запускаю отруту твою у кров?
Я сплутав усі думки, заплутав себе у днях,
У звуках цих загубилось проміння, що малював.
Прості усі комбінації знищені назавжди,
Я у прострації і звідти висилаю вам листи,
І я не з тих, хто буде просто не дивитись на небо,
В моєму просторі мільярди кольорів, будьте певні.
Я не даремно засинаю у вирі далеких мрій,
Я відчуваю, як мій погляд зловив усі кольори,
Уривки раю на землі, поезію, що пришив,
Я до себе, свого серця, нитками чесних віршів.
Неврастенік у надіях зрозуміти хто є хто,
Серед темних ідеалів народження ідіом,
Особистосних реалій, крик душі, як моветон,
Відчувайте, як повільно я спускаюся на дно.
Я викидав усі слова, що у ґрунті не мали дії,
Затирав ці візерунки, ваші бульбашки мильні,
Все скидаю до прірви, ідеалам не вірю,
Зустрічайте зі скандалом у каналах, ефірах.
Ти світло закрила своїми руками,
Палітра зникає, остання вистава,
Ти все обірвала, останні нитки
Де я не один, де разом вже ми.
На ключ зачинила останні надії,
Я викину з серця з тобою ескізи,
Якщо не потрібне моє тобі світло,
Ну що ж, до побачення, і шкода, що так вийшло.
Я відчуваю як тікає земля із під моїх ніг,
Ворота раю зачинились, мені тепер в інший бік,
Я обираю руйнування себе, як єдиний шанс,
Повернутись до реальності і знову не впасти.
Дайте мені хоча би пластир, заклею порвані шви,
Що кровоточать так відверто, хоч казку усю я вбив,
Єдиним пострілом правди в обличчя без зайвих слів,
Цей спалах, який дарує свободу у забутті.
Ін'єкція у вену, що знищить усю любов,
Антитіла, що запускаю з думками в червону кров,
Анорексія душі, саркома віри в людей,
Браковані сподівання вмирають серед ночей.
Я віддаю всі візерунки, це музика моїх сліз,
Це музика, що лунає постійно в знаках реприз,
Ці ноти неідеальні, аматор тут за пультом,
Та вірші мої відверті, крик душі, життя, як сон.
Я замикаюсь в кімнаті, під ритми цих тактів,
Під вибух емоцій, які як теракти,
Вриваються в серце, зникаю я раптом,
У погляді тиші, надії мій фактор,
Зникає назавжди, музичний редактор,
Усе відфільтрує, весь біль і всю правду,
Поріже на ноти, розставить куплети,
На кляту любов накладе своє вето.
І я вбиваю себе у міліардах метафор,
Я поринаю до безодні проти всіх наших правил,
Я відчуваю всі хвилини, всі секунди ясні,
Усі ті дні, які я бачив карі очі твої.
Я дякую за три місяці, дякую за життя,
Я дякую за натхнення, яке ти подарувала,
Та осінь моя вмирає, зникає вже назавжди,
Ці теплі дні приш'ю до серця, які б вони не були.
Ти світло закрила своїми руками,
Палітра зникає, остання вистава,
Ти все обірвала, останні нитки
Де я не один, де разом вже ми.
На ключ зачинила останні надії,
Я викину з серця з тобою ескізи,
Якщо не потрібне моє тобі світло,
Ну що ж, до побачення, і шкода, що так вийшло.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1