Летять секунди, стрілка біжить беззупинно, Так нестримно йде вперед, Скільки часу пройти ще повинно, Щоб злетіти все ж на верх. Скільки часу блукати у тиші, Сплітаючи тенета слів, Які ніякі сили не знищать, Допоки я ще не згорів.
Я розірву на дві частини світ цей, Аби знайти нам із тобою місце, І я не здамся, Навіть якщо сонце згасне, Я не дозволю нам з тобою впасти, Я підпалю вірші, щоб освітити, Нові дороги загадкових ритмів. Моє небо зі мною.
Я тримаю його на долоні, Вся безмежність цього світу на моїх руках, І навіть сонце сьогодні зовсім не холодне, І знаєш, я в туманах більше не зникав! Місто чорно-білих снів палає, Горить яскравим кольоровим і сліпучим вогнем, Зникають в димі силуети останні, На руїнах цих зустрінемо з тобою новий день
Міста чорно-білих снів немає, Я забув усі старі шляхи, І ніхто туди вже не потрапить, Ніяк його вже не знайти. Залишився один лиш спалах, Який дістану з голови, Я розміняю його на реальністю, І я тут буду не один.
Я розірву на дві частини світ цей, Аби знайти нам із тобою місце, І я не здамся, Навіть якщо сонце згасне, Я не дозволю нам з тобою впасти, Я підпалю вірші, щоб освітити, Нові дороги загадкових ритмів. Моє небо зі мною.
Я розірву на дві частини світ цей, Аби знайти нам із тобою місце, І я не здамся, Навіть якщо сонце згасне, Я не дозволю нам з тобою впасти, Я підпалю вірші, щоб освітити, Нові дороги загадкових ритмів. Моє небо зі мною.
Чужы кордони для нас не зіграють різниці, Адже небо в нас одне, а все решта - дрібниці, Коридори у думках, а вночі все не спиться, Прокручую історію із різних позицій,
Так ніби снився дивний сон, І прокидатись не хотів, Немов знімаючи кіно, Перегортав сторінки днів Так ніби сонце не зійшло, І задихнулись небеса, Коли я відстанню вночі, Перемотав усе назад.
І я знав, що прокинуся наступного ранку, Щоб мелодія зіграла той відвертий подив, Я ніколи не соромлюся казати правду, І з любов'ю намалюю ці прості акорди.