Гуру Песен Популярное
А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я
# A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

Noizy Minor - неідеальний світ | Текст песни

Неідеальний світ кидає мене об мокрий асфальт,
І я не хочу бути добрим, зриваюся, прощавайте,
Я із сонцем провалився до темряви серед хмар,
Це безсоння у реальності віршами малював.
І яке ж це усе несправжнє, порожні, прозорі дні,
У висоті я бачив щирі серця, яких так хотів,
У вирі моїх фантазій народжувались кольори,
Картини, де я з тобою, бачив світлі уві сні.
А тепер без порожніх слів, просто постріл почуттів,
Серед осені вибух яскравий - барви на папір,
Я загубився серед власних режисерських ходів,
Мої всі версії зникають у нотах осінніх днів.
Не вистачає вже метафор для відвертих історій,
Бери і став це у виставах, достатній хоч буде простір,
Дістаньте же з глибини ярлик із надписом "людина",
Це не пафос, це єдине, що чіпляє постійно.

Мій ідеальний світ, неідеальна реальність,
І ти зі мною розділи цей простір у задзеркаллі,
Тримай мене за руку, розмалюй кольорами,
Всі чорно-білі світи, до неба разом дістанем.

Усе життя - це сублімація, заміна єдиних понять,
Абстракція чорнила в сторінках на цих листах,
Все як верстат, що беззупинно виконує свою роль,
Я перестав вже сподіватися на вас, я вже не той.

Моя це осінь, мій цей дощ, всі вікна розбиті вщент,
Розмалювала чорно-білими фарбами мій портрет,
Забороняєш існування, поєднання цих сердець,
Мій невловимий план для щастя розчиняється весь.

Він попадає під прес твоїх холодних очей,
Твоє мистецтво чарувати й вбивати в один момент,
У статиці завмирає надія на дотик рук,
Відверто серце чекає продовження увертюри.

В той час, як сонце золотить при заході небеса,
Це так нагадує тебе, я красу у серці сховав,
Щоб міг я знов порівняти, коли поруч з тобою,
Зафіксувати дотик миті, як дешевий полароїд.

Мій ідеальний світ, неідеальна реальність,
І ти зі мною розділи цей простір у задзеркаллі,
Тримай мене за руку, розмалюй кольорами,
Ці чорно-білі світи, до неба разом дістанем.

Ми бачили як дощ розмалював чо рний асфальт,
Коли сонце вже сховалося, це після вистави,
Тоді як світло неяскраве з ліхтарів розливало,
Все перед нами візерунками, під нашими ногами.
Мені так було цікаво зі стрічки ловити кадри,
Спостереження, оцінки, реації всі яскраві,
І погляди виринали випадкові місцями,
І твоя посмішка у відповідь на дотик очами.

Я розумію, що гіпербола - теза мого життя,
Та по-інакшому не можу, нікому ж не обіцяв,
Що буду жити у реальності, яку нам створили,
І так щосили нав'язуєть кожен день, аж до могили.
А я зриваю ці стіни, як у дитинтві я вірю,
І вибачатись за відвертість не хочу тай і не вмію,
Я дякую тобі за осінні всі кольори,
За все натхнення і за ноти нові в моєму житті.

Мій ідеальний світ, неідеальна реальність,
І ти зі мною розділи цей простір у задзеркаллі,
Тримай мене за руку, розмалюй кольорами,
Всі чорно-білі світи, до неба разом дістанем.



Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1
Видео
Нет видео
-