Моє обличчя стирає незворотній час, Я себе не впізнаю у дзеркалах, Ті самі риси, але погляд чомусь чужий, В очах не бачу божевілля забутих мрій. Ми виростали, дитинство наше на смітник, Розталий сніг вимиває його з року в рік З під моїх ніг, якими спогади топтав, Зворотні погляди тепер не мають жодних прав, І я не дав своєму світлу руху вверх, Пустився вплав, де без берега і щирих сцен, Де люмісцентний холод, де я сам собі ворог, Де акценти порожні роблять фальшивим мій подих, Де кожен день - подвиг, жити серед блювотних Рефлексів, що виникають, коли я бачу потвор тих, Які себе називають гучно і гордо "Людина", А насправді лиш обгортка, нутрощі в павутині.
Я так втомився від зими, холодної аж до болю, Втомився від війни, що приносить одне лиш горе, Я бачив море, безмежні сині океани, Над якими літати, а не латати рани. Я бачив всесвіт, мільйони далеких зірок, Людей, що вірять у добро, із космосом зв'язок, Зроблю ковток весни, нап'юся талим снігом, І повернусь у сни, де я в дитинство вірив.
Так тяжко жити серед диких криків, Мов у клітці, із якої не знайдемо вихід. Коли навколо не залишиться навіть цеглини, Тоді згадають про любов і забудуть війни, Згадають рідних обійми, людське тепло, Добре слово і погляд, що прозорий мов скло, Дружній потиск руки, радості сльозу, Коли впадуть ці кляті стіни, я тоді засну. Ну а до того часу - хворобливе безсоння, Темна ніч, що глибока, мов найглибша безодня, Знову руки холодні, знову вверх і вниз, Немає спокою, працює вічний механізм. Ти озирнись назад, згадай себе, Напиши листа в минуле, течія несе, Ким би не став, ким би ти не був - Не продай свою свободу за порожній звук.
Я так втомився від зими, холодної аж до болю, Втомився від війни, що приносить одне лиш горе, Я бачив море, безмежні сині океани, Над якими літати, а не латати рани. Я бачив всесвіт, мільйони далеких зірок, Людей, що вірять у добро, із космосом зв'язок, Зроблю ковток весни, нап'юся талим снігом, І повернусь у сни, де я в дитинство вірив.
Кожен із нас про щось мріяв, чогось хотів, Засинав у фантазіях майбутніх далеких днів, Які щоранку додавали сили, але з часом Розчинилися і залишили нас без крил, Але я жив і буду жити, я вічний в своїх піснях, Не боюся злого часу, я забув про страх, Бо живу сьогодні, не існує завтра, Весь світ на долоні, в серці щира правда. Розбери на атоми, молекули моє життя, Не знайдеш там послідовності, займайте місця, На веселе шоу, Noizy Minor стайл, Яке вдалося помістити в mp3-шний файл. І не забувай - ми разом цій землі, Проклятий край, брудні на руку королі, П'ята планета зуби скалить на усе святе, Тож не згуби любов у серці, вічно хай живе.
Я так втомився від зими, холодної аж до болю, Втомився від війни, що приносить одне лиш горе, Я бачив море, безмежні сині океани, Над якими літати, а не латати рани. Я бачив всесвіт, мільйони далеких зірок, Людей, що вірять у добро, із космосом зв'язок, Зроблю ковток весни, нап'юся талим снігом, І повернусь у сни, де я в дитинство вірив.