Noizy Minor - Океани | Текст песни

• Тексты песен
• Noizy Minor
• Океани

Моє обличчя стирає незворотній час,
Я себе не впізнаю у дзеркалах,
Ті самі риси, але погляд чомусь чужий,
В очах не бачу божевілля забутих мрій.
Ми виростали, дитинство наше на смітник,
Розталий сніг вимиває його з року в рік
З під моїх ніг, якими спогади топтав,
Зворотні погляди тепер не мають жодних прав,
І я не дав своєму світлу руху вверх,
Пустився вплав, де без берега і щирих сцен,
Де люмісцентний холод, де я сам собі ворог,
Де акценти порожні роблять фальшивим мій подих,
Де кожен день - подвиг, жити серед блювотних
Рефлексів, що виникають, коли я бачу потвор тих,
Які себе називають гучно і гордо "Людина",
А насправді лиш обгортка, нутрощі в павутині.

Я так втомився від зими, холодної аж до болю,
Втомився від війни, що приносить одне лиш горе,
Я бачив море, безмежні сині океани,
Над якими літати, а не латати рани.
Я бачив всесвіт, мільйони далеких зірок,
Людей, що вірять у добро, із космосом зв'язок,
Зроблю ковток весни, нап'юся талим снігом,
І повернусь у сни, де я в дитинство вірив.

Так тяжко жити серед диких криків,
Мов у клітці, із якої не знайдемо вихід.
Коли навколо не залишиться навіть цеглини,
Тоді згадають про любов і забудуть війни,
Згадають рідних обійми, людське тепло,
Добре слово і погляд, що прозорий мов скло,
Дружній потиск руки, радості сльозу,
Коли впадуть ці кляті стіни, я тоді засну.
Ну а до того часу - хворобливе безсоння,
Темна ніч, що глибока, мов найглибша безодня,
Знову руки холодні, знову вверх і вниз,
Немає спокою, працює вічний механізм.
Ти озирнись назад, згадай себе,
Напиши листа в минуле, течія несе,
Ким би не став, ким би ти не був -
Не продай свою свободу за порожній звук.

Я так втомився від зими, холодної аж до болю,
Втомився від війни, що приносить одне лиш горе,
Я бачив море, безмежні сині океани,
Над якими літати, а не латати рани.
Я бачив всесвіт, мільйони далеких зірок,
Людей, що вірять у добро, із космосом зв'язок,
Зроблю ковток весни, нап'юся талим снігом,
І повернусь у сни, де я в дитинство вірив.

Кожен із нас про щось мріяв, чогось хотів,
Засинав у фантазіях майбутніх далеких днів,
Які щоранку додавали сили, але з часом
Розчинилися і залишили нас без крил,
Але я жив і буду жити, я вічний в своїх піснях,
Не боюся злого часу, я забув про страх,
Бо живу сьогодні, не існує завтра,
Весь світ на долоні, в серці щира правда.
Розбери на атоми, молекули моє життя,
Не знайдеш там послідовності, займайте місця,
На веселе шоу, Noizy Minor стайл,
Яке вдалося помістити в mp3-шний файл.
І не забувай - ми разом цій землі,
Проклятий край, брудні на руку королі,
П'ята планета зуби скалить на усе святе,
Тож не згуби любов у серці, вічно хай живе.

Я так втомився від зими, холодної аж до болю,
Втомився від війни, що приносить одне лиш горе,
Я бачив море, безмежні сині океани,
Над якими літати, а не латати рани.
Я бачив всесвіт, мільйони далеких зірок,
Людей, що вірять у добро, із космосом зв'язок,
Зроблю ковток весни, нап'юся талим снігом,
І повернусь у сни, де я в дитинство вірив.