Якщо я більше не вірю у те, що вперто колись, Зривало дах результатом, ну а тепер вперто тягне униз, Якщо я більше слухаю не слів "ей, посміхнись", І якщо тексти прибиті мінором і смаком сліз. А що як більше ні в чому я не знаходжу запал, А що як в темряві чорній мене застане фінал, І що тоді, як стане ясно, що усе це кінець, Коли я мрію присплю і все зведу нанівець. Якщо забуду про той час, коли я постійно жив, Лиш однією думкою, яку так довго носив, Якщо я стільки сил потратив і усе це впусту, Тоді виходить, що програв цей бій, і навіть війну. Заміси дивні в голові, завіси димні душі, Колишні радощі й записки на обдертій стіні, І якщо люди глухі, тоді ти не допоможеш, Ці схожі погляди дати життя тобі не спроможні.
Я розриваюсь між собою, розриваюсь на два, Коли дивлюсь у дзеркало, то я там бачу двійника, Війна з самим собою, безперервний бій щодня, Мені потрібна допомога, поверніть мені життя.
(2 рази)
І все ж прекрасне таке, and it's a wonderful world, І так чудово коли серце б'є мажорний акорд, Не дочекавшись антракту тікаю, мені не цікаво, На першій дії піду я, не додивившись вистави. Бо не хочу більше грати серед цих диких правил, Мою душу розривають, ділюся від цього навпіл, Почуття всі за копійку, муза вмерла, мовчіть, Ласкаво просимо в реальний, цинічний і пошлий світ. Відчепіть сотню вагонів, спаліть усе у вогні, Спали усе у собі та йди вперед, тільки ти Хто зірве усі нитки, хто знищить ці сторінки, Давай! Зривай голос і спробуй від них втекти.
Лети! Переверни! Цей світ. Знайди його. В собі. Твоє життя мовчить. Давай кричи, не спи. Адреналін в крові, ніколи їм не вір Пульс двісті тисяч ударів інфаркт серед віршів
Я розриваюсь між собою, розриваюсь на два, Коли дивлюсь у дзеркало, то я там бачу двійника, Війна з самим собою, безперервний бій щодня, Мені потрібна допомога, поверніть мені життя.
(2 рази)
Коридори довгі, темні, межа, палата і біль, Невдовзі це все закінчиться, не тікай ти, постій, Зачекай, відкрий очі, влаштуємо тет-а-тет, Знаю хочеш, не врятує кнопка магічна "Reset" Тому, що все вже прогоріло, лишився один лиш дим, Лишився лиш я один, і стільки я ще не встиг, Рятуйте, ставте мости, я чую холодний сміх, Реальність гасне щосекунди, втримати її не зміг. Біле світло заспліплює очі, в мозку думки кровоточать, Різко реальність міняє обриси свої на фоні, Спогадів, мрій, і старих розмов телефонних, Кров зупиняє свій рух, втрачає силу мій подих Дефібрилятор у дії, зупинка серця, пульс нуль, Десь чую крики далекі, здається, я вже заснув, Та так не хочеться клятий цей світ ось так покидати, Мені потрібна допомога, дайте руку, хочу встати
Я розриваюсь між собою, розриваюсь на два, Коли дивлюсь у дзеркало, то я там бачу двійника, Війна з самим собою, безперервний бій щодня, Мені потрібна допомога, поверніть мені життя.