Удари мого серця у музиці теплих днів, Яскравими кольорами тебе до нього пустив, Заплутався у картинах, у стрічках цього кіно, Де головна ти героїня, феєрична перша роль. Я згаяв розділ життя на дотик до власних мрій, Списав би усе на склад, і екскурс у божевільню, На фресках, що у прихованих стінах внутрішніх кіл, В надіях, які дарує серце мозку уві сні. Дотації без підґрунтя, яскравий калейдоскоп, Звертаюся до дзеркал, шукаю новий зв'язок, Лялькові нові реальності, правда всіх почуттів, Ми разом вдихаєм душу і віру в пусті ляльки.
Бузкові твої нитки заплутали все в очах, Історія ця казкова змалює все на свій лад, І спалах цей у віршах, для тебе я малював, Для тебе сонячне небо, для тебе зірки яскраві.
Симфонія кольорова, мозаїка дивних снів, У сяйві я захлинаюсь, проміння твоє зловив, Хвилини, що біля тебе - сюжети моїх новин, Десь у рубриці "Сенсація", ноти всіх почуттів. Змінила лінію напрямку руху світла душі, Відкрила сонячні клапани в осені без дощів, Пісочні ілюстрації задумів цих крихких, Приймають розмитих форм у звуках серед рядків.
І так не хочеться казку цю безнадійно вбивати, Усі удари проти себе у тисячах кіловатів, І якщо не хочеш правди - зникай тоді, як усі. Зникай тоді назавжди серед тиші холодних днів. Повір, що ми одні з тобою, як на війні, Хотілось би загубитись та знову мої вірші, Сплітаються у стежках заплутаних сподівань, Спіткаються об каміння, зникають в твоїх очах. Я знав, що відіграє свою роль осінній пульс, Що ця вистава знову стане серця приводити в рух, І всі місця, що обіцяв, у залі викупив я, Щоб залишились ми одні, головні ролі зіграли. Аплодисменти неіснуючих тисячі глядачів, А ми з тобою все на сцені в ейфорії теплих днів, Я встиг зловити погляд, у відповідь дивний сміх, І вихід наш на поклон, падіння із висоти.
Симфонія кольорова, мозаїка дивних снів, У сяйві я захлинаюсь, проміння твоє зловив, Хвилини, що біля тебе - сюжети моїх новин, Десь у рубриці "Сенсація", ноти всіх почуттів. Змінила лінію напрямку руху світла душі, Відкрила сонячні клапани в осені без дощів, Пісочні ілюстрації задумів цих крихких, Приймають розмитих форм, у звуках серед рядків.
Якби я міг продублювати прожиті з тобою миті, Безсумнівно це зробив би, не шукав би я вихід, Не шукав би я тиші серед яскравих подій, Летів би вище та все вище, на небі влучив би в ціль.
Пусти мене до мінору в мажорі, дай мені шанс, В повторі нехай прокрутять всі секунди в небесах, Які з тобою я відчув, крильми ще один раз, Я спробую замахнутись, провалитись у ночах.
Як вибух початок осені, постріл без зайвих куль, Поламані механізми приводить в шаленй рух, Крізь призму холодних тижнів, небесну чисту блакить, Даруєш ти беззупинно, і тане цей клятий лід.
Ти контури олівцем наводиш на полотні, Ти на мені все вимальовуєш картини живі, Ці листопадові сни дарують миті ясні, І розлітається так гарно жовкле листя на землі