Noizy Minor - Хто я такий? | Текст песни

• Тексты песен
• Noizy Minor
• Хто я такий?

Pesni.guru - сайт для Гуру

Хто я такий? Для чого граю у дивну гру?
Яку я сам почав й ніяк тепер не зупиню,
Хоча мій рух повільний, я повзу по днях
І так боюся час від часу, що я - не я.
Хто я такий? Нойзі Майнор? Нойзі Мінор?
Витвір уяви, музикант, чи, може, актор?
Той, хто акордами хотів змінити серця,
Хто до кінця іти колись собі пообіцяв.
Та до якого кінця? В контракті жодних слів.
Час антракту закінчився, повертайтесь всі
На другу дію, обіцяю епічний фінал,
Давайте разом наповнимо мій уявний зал.
Світло на сцену, глядачі на своїх місцях,
Світ мені у вену і безмежна любов у очах,
Зірву я темряву із серця, яке вже до сліз
Стискає біль, благає, давай же, підіймись!

Вставай зі мною в один ряд, я знаю - ти теж
Готовий битися за мрію, топтати цю стежку,
Бо ми безмежні, розриваємо світ обережних,
Все блукаючи в морі шукаєм узбережжя,
Куди причалити, знайти свій дім,
Загублені створіння, без маяка кораблі,
Куди іти? На небі жодної зорі,
Що вказала би шлях, тож мріє, не згори.

Бо я тримаюсь за тебе, хоч вмираєш ти,
Хоча я кожної весни вмикаю в тебе дроти,
В реанімацію, щоб оживити дохлий пульс,
О, боже, дай же сили, жити ніяк не навчусь.
Коли бунтує організму кожен сраний атом,
Коли ти вчишся не жити, блядь, а виживати,
Коли навколо лиш розмови, розмови,
Бакалаври, універи, магістри, дипломи.
Іди працюй, на пенсії поживеш,
Якщо дотягнеш, звісно, а не здохнеш врешті-решт,
Давай, спали життя, викинь його на помийку,
Бо все одно жити інакше ні за що не вийде.
Зранку до ночі на роботі, два тижня відпустки,
Мрії давно на цвинтарі, в серці мертво і пусто,
І лиш у ліжку ти згадуєш свої
Ненаписані картини і зникаєш в сни.

Вставай зі мною в один ряд, я знаю - ти теж
Готовий битися за мрію, топтати цю стежку,
Бо ми безмежні, розриваємо світ обережних,
Все блукаючи в морі шукаєм узбережжя,
Куди причалити, знайти свій дім,
Загублені створіння, без маяка кораблі,
Куди іти? На небі жодної зорі,
Що вказала би шлях, тож мріє, не згори.

Мій дім - це космос, я там, де згорають зорі,
Нас ціла армія таких, кого у лепрозорій,
Бо ми - проказа для стабільних, ми не та цеглина
Стіни світогляду для тих, кому система первинна.

Жива людина, не робот, не механізм,
Ти - цілий світ, а не лише клітина в організмі,
Тож підіймись, подивись на світло через призму,
І ти побачиш кольори, відчуєш волі присмак.
Я знаю - зможеш, друг, з тобою одне ціле,
Зламаний простір, в якому з тобою вціліли,
Усе так просто, коли музика і мікрофон,
Сонце встає і навколо немає нікого.
Давай дощем проллємось, розчинимось в туман,
Випадем першим снігом на радість тим серцям,
Які, як ми, ніяк не знайдуть свій дім,
Хай кожен з них знає - він тут не один.