Я ковтаю повітря, Легені жадібно шукають краплину тепла, Запах спаленого листя, Задурманює, відкидає назад, А небо досі не гріє, Лиш сміється в холодних блакитних тонах, Хоча йому завжди вірю, Але сьогодні я не з вами, тікаю назад. Зашиваю в ці полотна, Неіснуючі реалії примарних ночей, Кілька натяків гострих, Аби зламати дивну вигадку і знищити все, І розвіяти попіл Над океанами глибокими, втопитися в них, Один лише постріл, І ваші посмішки фальшиві позникають з облич
Я буду жити, Буду співати, Я буду сильним, Мене не зламати, Жоден вітер, Ніякі старання, Не відвернуть мене Від мрій моїх останніх
І я повірю В наші планети, Дивлюсь на зірку, Дивлюсь я на тебе Цього ж достатньо, Аби не зламатись, Якщо впадеш - Я допоможу встати.
Якщо хтось кине слово про банальність фраз, Лови подарунок, Сподобалось, так? Ви всі тут говорите про почуття, Але самі неначе миші сидите в кутках Відкидаючи жах, себе знаходжу у снах, Вони вже не чорно-білі, вони у кольорах, Метафізичні роздуми на устах, Дивлюся вище, тебе я точно не віддам.
Я не продав ані трохи святої правди, Її беріг, під серце собі сховавши, Я тут чистіший ніж ви всі, так що можна заздрити, Хоч один, але з собою чесний завжди я.
Якщо під синявою хмар залишуся сам, Якщо тебе не знайду біля себе, Я подарую іншим людям те, що написав, Щоб загорнулися в полотна із неба.
(2 р.)
Я буду жити, Буду співати, Я буду сильним, Мене не зламати, Жоден вітер, Ніякі старання, Не відвернуть мене Від мрій моїх останніх
І я повірю В наші планети, Дивлюсь на зірку, Дивлюсь я на тебе Цього ж достатньо, Аби не зламатись, Якщо впадеш - Я допоможу встати.