пам’ятаєш як в перший день ми посміхались? щоб здаватись відвертими в голос сміялись…
пам’ятаєш як в другий день фліртом змагались, і з легкою розпустою красою пишались.
пам’ятаєш, як в третій день все помінялось у взаємній тендітності тілами змішались.
а на ранок в четвер наші очі сховались зберегти один одного якось не склалось...
мабудь був час, щоб все поміняти перестати брехати і почати брехати що я майже весели, а ти майже щаслива та вже нема того діла, в словах вітер та злива.
як тіні минулого були колись білі пам’ятаєш той день, коли вони потемніли?
як потрошку зникали споріднені цілі і я відчув чужий дотик на твоєму тілі.
мабудь був час, щоб все поміняти перестати брехати і почати брехати що я майже весели, а ти майже щаслива та вже нема того діла, в словах вітер та злива.
мабудь був час, щоб все поміняти перестати брехати і почати брехати що я майже весели, а ти майже щаслива та вже нема того діла, в словах вітер та злива.