Ми з тих, хто любить Україну,
Хто знає в чому її суть.
І рідну мову солов’їну
Не змусите ви нас забуть.
Ми з тих, хто навіть у кайданах
Не здасться в лютому бою,
І чиє серце в крові й ранах,
Стражда, не бачачи жалю.
Ми з тих, хто буде вічно жити,
Оскільки віра в душах є,
І думка спільна у народу,
Що нам всім сили додає.
Ми з тих, хто знає шлях до волі
Тернистий досить й тяжко йти,
Але чого так дуже прагнем,
То, звісно, зможем досягти.
Ви з тих, хто хоче лиш багатства
І пхає руки у чуже.
Не вистачає вам лиш царства,
А так усе, що хочеш, є.
Ви з тих, хто рушить всі кордони,
Та ще й кричить, що ми «брати».
Так вам неписані закони –
Всіх розтоптать, а досягти.
Ви з тих, хто преться на чужину,
Та й каже: «Ми берем своє».
Так отака у вас ця правда:
«Розум не треба, сила є».
N.Romanova еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1