Ей, там нагорі, вимкніть чайник Тут ранок починається з його набридливого свисту Не кажучи уже про те, що п’ятий день скучаю По ранній каві і твоєму місту…
Тобі покласти джем чи шоколаду? Долити відчаю чи акварелі? Пиши! Пиши листи прийнявши седативу Тут, на папері, серед акварелі, немає місця для пастелі…
Вона ж суха і кришиться як сон ранковий Розчиниться у сірому зимовому полотні… Прочинить двері у світ інший. випадковий Де помирають сни забуті і самотні…
Як кажуть – у житті все буде Чай І додають – тільки чекай… Чекай…чекай…все буде Джаз Чекай…чекай…тільки не в нас…
У тебе є зимовий ранок і конверт Відділення поштове і адреса… І щось нав’язливе, неначе клей момент І щось зарозуміле, як стара вже поетеса…
У мене Вітер є і адресат… Горнятко кави, чаю й шоколаду Дороги й відстані у сотні кіловат Шляхи перетину забутого меридіану…
А нас немає…не існує…стерто… Таких як ми, у світі забагато Говоримо про від/чай і конверти… Й літаємо разом коли лягаєм спати…
А НАС немає…не існує в світі Ми вицвіли, як на папері стара акварель Зустрілися далеко десь у літі… Були. Й зламалися. як звуків паралель…