так боляче бачити, як падають вниз лицем близькі люди. неминуче, адже гілку, на якій сидять, зрізають самі. учасники клубу команчів ніколи тепер не забудуть, як падали сльози від болю і від страху язик як німів.
краще впиватися в руку годувальника, не залишивши їй і пальця? чи покірно лягти там, куди вкаже рука ця?
замість звичного смороду з рота - приємний запах незнайомки і склянка, наполовину повна отрути, випий її чи подалі зі злом кинь.