коли сльоза одиноко котиться з ока, і серце то як камінь, то горить вогнем, і біль спотворює обличчя, крізь гіркий присмак сліз ти розумієш, що дитиною залишатися важко і боляче; і страх падіння рожевих замків, ріже серце, і назавжди залишаться шрами.
і кожне падіння приносить все більше болю, я боюсь, ще раз і не зможу піднятись. адже щастя можливе тільки в моєму серці, за його межами панує логіка. дуже швидко зникають почуття, коли розум логічніший за любов, коли всі обіцянки – лише слова, коли серця розділені сотнями кілометрів, замість того, щоб зблизитись. в любові немає логіки, значить любові також немає.
я хотів би не розуміти, що відбувається, і вірити, що любов – лише слова. людина постійно самотня, я вмираю, гнию зсередини. в любові немає логіки, значить любові також немає.