Ти не питай мене, чому наш час такий, Коли навколо нас темна лиш вода. І не питай мене, чому цей світ такий. Напевне, відповідь тобі на це не дам.
І не питай мене, чому мої пісні Тобі нагадують те, чого нема, А лиш візьми собі з полиці молодість, Зітри пилюку там, сядь і заспівай.
Навколо нас живуть герої тих казок, Які в дитинстві ти всі перечитав. У них і запитай, чому наш час такий І чи було усе п’ять століть назад.
І скажуть нам вони, що загубилася У багатьох віках відповідь проста. Бути нам тоді не судилося, Бо у нас життя, лиш одне життя.
Ты не спрашивай меня, почему наше время таково, Когда вокруг нас лишь темная вода. И не спрашивай меня, почему этот мир таков, Наверняка ответ тебе на это не дам.
И не спрашивай меня, почему мои песни Тоби напоминают то, чего нет. Но возьми себе с полки молодость Сотри пыль там, сядь и запой.
Вокруг нас живут герои тех сказок, Которые в детстве ты все перечел. У них и спроси, почему наше время таково И было ли все пять веков назад.
И скажут нам они, затерявшийся Во многих веках ответ прост. И быть нам тогда не суждено, Ибо у нас жизнь - лишь одна жизнь.