Я відчуваю погляд твій, Дорога - це життя, я іду по ній, За кроком крок, спогади промайнули, Відтворюючи нотами моє минуле. Я відчуваю поглад твій, Дорога - це життя, я іду по ній, За кроком крок, спогади промайнули, Відтворюючи нотами моє минуле.
Коли ти сам, на душі вже не сонце, а сніг. Бути кращим хотів, але пробач не зміг, В холодній кімнаті я залишаюсь одни. Сказала "прощавай", секунди ідуть, як години. Тік-так..мов зворотній відлік. Спогади пішли, а я досі біжу за ними. Героїчно долаючи кілометри і милі, в моїй уяві одне фото і те чорно-біле. У вікні вогонь, дбро і радість промайнули, В очах дитини я побачив своє минуле. А на потяг щастя білет вже пішов з молотка, На жаль життя, я вірш не почнеш з нового рядка. Я йшов по берегу, воно зі мною поряд. У памяті примав завжди цей ніжний погляд, Благала прошу, мене не залиши, Ми вдвох назавжди - воно живе в моїй душі.
Я відчуваю погляд твій, Дорога - це життя, я іду по ній, За кроком крок, спогади промайнули, Відтворюючи нотами моє минуле. Я відчуваю поглад твій, Дорога - це життя, я іду по ній, За кроком крок, спогади промайнули, Відтворюючи нотами моє минуле.