Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку, ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої