Ми більше не чуємо чистих нот. Ми давно вже забули де починалось життя. Де був скелястий оазіс – тепер попіл та пісок. Де був квітучий сад – повільно горить сміття.
Не чути співу в священних місцях. Немає надії в скам`янілих серцях. Виходить – завтра настане – лише для тих, хто зумів. Я не добрий, не поганий – я просто хочу бачити тебе серед них.
Навколо стільки думок, ти замикаєшь замок Ти вже не віриш собі – твоя самотність – твій друг Згасає день за вікном – твій власний світ – твій полон Не проміняй свою зірку на чорну діру...
Ми гадали, що знаємо кожен шлях, Але ми помилялись завжди. Не варто шукати тут сенс, тут не варто шукати життя – Занадто жорстокі правила цієї гри..
Навколо стільки думок, ти замикаєшь замок Ти вже не віриш собі – твоя самотність – твій друг Згасає день за вікном – твій власний світ – твій полон Не проміняй свою зірку на чорну діру...