Ніч, минає. Плаче вранішня роса. В очах бринить самотності сльоза. І в небо пару хмари віднесуть. Залишаться лиш спогади про суть, Літа дитячі безтурботних днів, Що в пам"яті край кольорових снів, Яскравих ніжних посмішок життя Де гралися ми з долею, а я Лиш хочу чути голос ніжний твій, В обіймах потонути, дотик вій. Відчути справжнє миле почуття.... Час світання, прийде знов холодний день Навколо твій малюнок, сто пісень В обіймах барв мчить сліпа зоря. Застигла в жилах мить мого життя. Вже не побачить , не почує світ У пристрасті вже неминучих літ Там неосяжно мої забуття та промовляє знов і знов, що я Лиш хочу чути голос ніжний твій В обіймах потонути, дотик вій. Відчути справжнє миле почуття.... Промовити твоє ім"я....