Підупала душа людей у дорозі Бо без хліба і води більш терпіть не в змозі. Промовляв той народ проти Моісея: Нащо вивів ти нас гинуть у пустелі.
І послав Господь Зміїв на народ. І невір’я стало пасткою для них. Від отрути змій Гинув рід людський. В покарання за їх неспокутий гріх.
В час нужденний, смертну пору, Підведи свій погляд вгору. Може Бог тебе спасти, Від смерті зберегти.
Віра твоя смерть здолає, Коли виходу немає. Свої очі підійми, Прощення попроси.
І прийшов той народ мовити до Бога, Зрозумів що згрішив важко проти Нього. Помолись Моісей, щоб Бог допоміг нам, Забрав зміїв, простив всім нашим провинам.
І Господь велів, Щоб Мойсей зробив. Змія мідяного, встановив його.
Щоб той позирнув, Вжалений хто був. І не втратить від отрути він життя свого.