Як буяє усе, як у серці пече, -- ще не було такої весни! Гострий погляд твоїх незрівняних очей, наче цвяхом, прибив до стіни. Ти сама підійшла -- дивина серед див -- досить близько, щоб я зрозумів: - Дарма я наївся цибулі! (2) Дарма-а-а-а-а! (2) - Я не можу говорити, навіть дихати боюсь! Дарма я наївся цибулі, ху-ху! Був козаком, а тепер боягуз! Дарма я наївся цибулі, ху-ху! І льодяників, жувачок півкіло – не допомогло!
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2) Дарма-а-а-а-а! (2)
От якби-то передбачити оказію таку! Дарма я наївся цибулі, ху-ху! Голодоморив би цілу добу. Дарма я наївся цибулі, ху-ху! Де ж ти раніше була-а, вчора я їв мармелад.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2) Дарма-а-а-а-а! (2)
Де ж ти раніше була-а, вчора я їв мармелад.
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2) Дарма-а-а-а-а! (2)
Як буяло усе так і дсі буя, А мені б хоч на крок до мети. О-о-о-о, як всміхнулася доля моя: Перше слово промовила ти. І відчув я себе не єдиним биком..., бо від тебе смердить ЧАСНИКОМ!
Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2) Дарма-а-а-а-а!(2) Дарма я наївся цибулі, ху-ху! (2) Дарма-а-а-а-а!(2)